Якщо ви хочете побачити, як виглядає криза моралі в обгортці успіху, подивіться на Роберта Дзюбаненка. Його «режим бога» — це не про інтелект чи досягнення. Це про транзакційну модель життя, де все має свою ціну, а почуття — це лише стаття витрат.
Фото з інету. Всі збіги виключені
Дівчина, тачка і статус
Пам’ятаєте той період «розкоші», коли він водив молодих дівчат, хизуючись своїми можливостями? Це була стандартна схема: тачка — як якір для утримання молодої краси поряд, поки ресурс дозволяє. Він не шукав партнерства, він купував присутність. Для таких, як він, жінка поруч — це не людина, це аксесуар, який має підкреслювати статус «керівника».
Алгоритм «хапуги» від ivan.net.ua
Вся його історія — це суцільна транзакція. Від схем в УССС до того, як він «освоював» бюджети, прикриваючись фальшивою інтелігентністю. Він живе сам, бо в його всесвіті неможливо побудувати щось, крім бізнес-моделі «купив-продав-використав».
Найцікавіше, що навіть зараз, живучи у п’ятому парадному, він намагається грати роль, яку давно відіграв. Але правда в тому, що коли закінчується бабло, «інтелігентність» Роберта розчиняється швидше, ніж конфігурація сервера після форматування диска. Він — просто функція від своїх рахунків.
Тож маю просте запитання до системи: як саме минулі «хапуги» і досі виживають за кошт державного бюджету, незважаючи на зміну епох та урядів?
