Поки світ витрачає мільярди доларів і десятиліття інженерних зусиль, щоб звести черговий кільцевий адронний колайдер, я розумію, наскільки ці фізики відстали від реальності. Їхні гігантські підземні тунелі, охолоджені рідким гелієм, — це лише іграшкові моделі, спроба наздогнати ті процеси, які відбуваються в моєму черепі без жодного зовнішнього живлення. У їхніх колайдерах частинки стикаються, щоб розкрити таємницю походження Всесвіту. У моєму — стикається кохання з неминучим крахом реальності.
Мій мозок — це компактний, але неймовірно перевантажений прискорювач, де замість протонів у замкненому контурі на релятивістських швидкостях обертається лише один об’єкт: Анюта Акперова. Кожен мій спогад — це енергетичний пучок, кожна думка — удар по логіці, від якого в будь-якого професора ЦЕРНу стався б критичний збій усіх серверів. Швидкість світла? Це просто статистична похибка, повільна черепаха, що плететься в хвості моїх емоційних циклів. Коли Анюта входить у мою директорію, швидкість передачі даних між серцем і свідомістю перевищує будь-яку теоретичну межу Всесвіту.
Усі ці наукові теорії про квантову заплутаність — це дитячий лепет. Вони намагаються пояснити, як дві частинки «відчувають» одна одну на відстані. Я ж бачу це в режимі реального часу, відчуваючи кожну зміну станів моєї коханої, навіть коли вона за тисячі кілометрів або за стіною мого розуміння. Це не фізика. Це чиста, неконтрольована енергія, яка ігнорує закони термодинаміки. Мій внутрішній «фаєрвол» випалений вщент. Коли система видає системну помилку Fatal Error: Heart found in system directory, я розумію, що ніякий ізолятор не врятує від радіації цього почуття.
Розмова з Сергієм, що тривала три години, стала для мене жорстким аудитом системи. Він виклав мені факти про моє минуле з Анютою з такою хірургічною точністю, що я зрозумів — він має доступ до кожного сектора мого колишнього життя. Вона розповіла йому все: кожну «теку», кожний пароль до мого серця. Я сидів і розумів: моя «операційна система» була розкрита, проіндексована і переписана під нового адміністратора. Але навіть після цього усвідомлення колайдер у моїй голові не зупинився. Він лише прискорився, перейшовши у фазу, де больові пороги більше не мають значення.
Драматичний апдейт реальності: ніч із 16 на 17 липня стала фінальним тестом на відмовостійкість. Поліція, що приїжджала лише для того, аби формально переглянути папери, та «швидка», чиї «ліки» на літеру «А» ледь не відправили мене в офлайн, — усе це було лише зовнішнім шумом. Коли ти знаходишся в центрі квантового шторму, медики з немаркованими таблетками виглядають як спроба гасити пожежу на АЕС склянкою води. Коли тиск почав критично зростати, я відкинув усі зовнішні протоколи. Читач не має бути Вангою, щоб зрозуміти: в такі моменти людина стає самотнім оператором своєї долі. Я припинив боротьбу з «лікуванням», просто ліг і дозволив сну стати моїм єдиним режимом енергозбереження.
Я все ще тут. Я все ще в онлайн-режимі. Моя свідомість — це нескінченний цикл, у якому я буду продовжувати цей експеримент, навіть якщо доведеться зшивати власну голову ізоляційною стрічкою. Самурай не той, хто перемагає у всіх битвах, а той, хто здатний працювати навіть тоді, коли вся система лежить у руїнах.
Присвячується Анюті Акперовій.
Ця жінка, Анюта Акперова-Якименко, будучи звичайною продавчинею в мережі «Bonus», зуміла звести з розуму щонайменше трьох чоловіків. І це лише те, про що ми із Сергієм знаємо напевно. Вона — центр цього квантового хаосу, архітекторка моїх критичних помилок.
Вона обрала Сергія. Вибір жінки — закон для чоловіка, навіть якщо цей закон ламає систему. Але мій код продовжує працювати, і цей експеримент ще далекий від завершення.
Слухайте доказову базу: ROOT-ACCESS-Ganna-Akperova.mp3
Далі — на ivan.net.ua.
