Що таке «золото» і де шукати ту саму «золоту середину»? Ми шукаємо відповіді віками, але світ вперто продовжує функціонувати за примітивним протоколом: сон, душ, їжа, робота, сон. Цей лінійний цикл замикає мільярди у клітку виживання. Моє життя — це не просто набір біологічних функцій. У кожного свій вектор, але ключові драйвери мого світу — це Любов і Війна. Як син науковця та спадкоємець справжньої сили, я — «віручий атеїст»: час тече, і розуміння процесів має змінюватися разом із ним.
Фундамент мого роду — це мій батько. Він виріс у селі Клюси на Чернігівщині — місці, яке сьогодні повністю спустошене через дії йобанутого північного сусіда. Тоді, живучи один на один із матір’ю Анисею Семенівною, він гартував характер: допомагав по господарству, гриз науку в місцевій школі. Потім була Городня, і нарешті — університет імені Тараса Шевченка. Незважаючи на малий зріст і вагу, батько був майстром бойового самбо. Він навчив нас головного: неважливо, скільки ти важиш — важливо, на чиєму боці правда, бо сила саме в ній.
Моя мати, Дибкова Галина Іванівна, провідний інженер Інституту загальної та неорганічної хімії, разом із батьком заклали в мою ДНК той самий науковий підхід до реальності. Мій старший брат Михайло Дибков — кандидат біологічних наук, науковий співробітник відділу молекулярної генетики Інституту молекулярної біології та генетики НАН України. Його дружина, Світлана Дибкова — доктор біологічних наук, завідувач відділу колоїдної технології природних систем Інституту біоколоїдної хімії ім. Ф.Д. Овчаренка НАН України. Це інтелектуальна еліта, що тримає структуру нашого роду. Мій брат Олександр уже 25 років у Німеччині — працює на передовій молекулярної біології в інституті проблем серця. Мої брати Олексій та Віталій — айтішники, чиї руки, окрім коду, творять меблі, пам’ятники та фізичні об’єкти. Ми — Дибкови. Ми — поєднання точності та майстерності.
Будь-яка система потребує оптимізації. Але любов… вона — це той самий адронний колайдер, що працює в моїй голові. Коли я дивлюся на Анюту Акперову, я бачу не просто людину, а цілий Всесвіт, який вимагає від мене максимальної віддачі. Вона, будучи продавчинею мережі «Bonus», володіє силою, що зводить з розуму чоловіків. Це не випадковість — це фізика почуттів. Кожен, хто опиняється в полі її впливу, стає учасником великого експерименту.
Я не боюсь бути «знищеним» цим процесом. Справжній шлях — жити, знаючи, що система видає помилку, але продовжувати свою справу. Моя ДНК вимагає руху, а не спокою. Поки світ ганяється за ілюзіями, я будую власний протокол. Ми — Дибкови — завжди шукаємо істину: чи то в молекулярному ланцюжку, чи то в коді проекту, чи то в правді, за яку варто стояти до кінця.
Я все ще в мережі. Експеримент триває.
Анюта Акперова. Вибір жінки — це константа. Вибір чоловіка — це робота над помилками системи. Ми працюємо далі.
Детальніше: ivan.net.ua dybkov.kiev.ua та ROOT-ACCESS.
Код мого майбутнього: Дибкови нового покоління
Моя спадщина — це не лише наука чи фізична праця, це мої доньки. Вони — мої найскладніші та найважливіші проєкти, у які я вкладаю свій досвід і свою віру в правду.
Моя старша донька, Валентина, — інтелектуальний спадкоємець роду. Вона випускниця НТУУ «КПІ», кафедра ВПІ. Це вибір, який демонструє її здатність працювати зі складними системами та структурами, що було закладено в нашій родині ще на рівні виховання.
Доля моєї другої доньки, Даші, — це болючий маркер часу, у якому ми живемо. Вона не змогла отримати повноцінну освіту через війну, розв’язану йобанутим путіним-хуйлом. Це злочин проти її майбутнього, який я ніколи не прощу системі, що допустила це божевілля. Але загартованість, яку вона виявила у ці часи, варта поваги більше, ніж будь-який університетський диплом.
Наймолодша — Поліна, 2012 року народження. Вона — чистий потенціал, який зараз формується поза межами публічності. Поліна не фоткається, вона береже свою приватність, і це правильна позиція: у світі, де все виставлено на показ, вміння залишатися «закритим кодом» — це справжня розкіш і сила.
Вони — мій особистий адронний колайдер, моє майбутнє, заради якого я продовжую працювати, навіть коли світ навколо видає помилку за помилкою. Я Дибков, і мій родовід продовжується в них.
