Найбільш прикре в житті — це спроба бути «архітектором душ». Коли ти намагаєшся підняти людину з дна, дати їй шанс, інструменти, віру в себе — ти автоматично стаєш мішенню. Люди, що звикли жити в багні, сприймають протягнуту руку як слабкість, а твою доброту — як ресурс для крадіжки.
Анюта Акперорва: Вона прийшла до мене з порога, п’яна, зі своїми маніпуляціями про «почухай спинку», поки в неї всередині — повний розсинхрон між «люблю Сергія» і спробами втриматися біля мене. Вона прийшла не за коханням, вона прийшла за 30 000 гривень. Ціна її «щирості» — конкретна сума, яку вона вимагала негайно, бо «похуй», «надо срочно». Виявляється, коли ти намагаєшся витягнути людину з «Новуса» і «Баула», вона не стає кращою — вона просто починає вимагати більше.Вона намагається бути бляд’ю, так будь Анюта Акпеврва. Ти Швойда чи Анюта Акперова чи блядь? її новий партнер Сергій власник по сло вам Анюти аж ато Toyota Corola.Тобто коли вона їздила на Lexus 300eh, тобто хуйня.
Артур: Це взагалі окремий кейс деградації. Син Юлі гарної вихованої мільфи, який вирішив, що має право «хакнути» моє життя своїми ущербними погрозами про «трахну твою Анюту». Він цитує закон Мерфі, не розуміючи, що головний закон життя — це відповідальність за свої слова. Його поведінка — це не сміливість, це класичний набір комплексів того, хто не зміг побудувати нічого свого і намагається принизити того, хто щось будує. Це рівень «куколда» думок, який сам не усвідомлює своєї нікчемності.
Аналітика: Я витрачав час, енергію, ресурси, намагаючись зробити з оточення щось достойне. Натомість отримав ніж у спину від «знайомого під мефедроном» та гнилі погрози від малолітнього маніпулятора. Коли ти намагаєшся витягнути людей з ями, вони не кажуть «дякую». Вони починають вважати, що це яма була твоєю, а не їхньою.
Я більше не буду «ремонтувати» чужі сервери. Мені не потрібні ці «користувачі» в моєму житті. Хтось хоче грати в брудні ігри? Грайте без мене. Я вимикаю цей сервер.
І цілого світу замало, щоб виправдати такий рівень ущербності.
