170 тижнів назад я з дружиною Людмилою Невідомою відвідав Париж вперше, згодом через рік вдруге, бо це не так далеко від Саарбрюкену — за день можна і туди, і назад. 165 тижнів тому я вже ходив з напівгіпсом — колишня кохана Люся пиранула ножем. Наче й тренер з плавання, майстер з футболу, а виявилось гарно не тільки м’ясо на кухні ріже, а й руки (хотіла по обличчю полоснути). По ітогу — поріз 10 см і мінус дві зв’язки на правій руці.
І тільки но все зажило, а з нею ми розійшлись, підробляючи в таксі, я знайомлюсь з Іриною Пігур.
І все було б нічого. Живили у мене, вирішили розширитись, найняли ріелтора за 300 євро чорними, мали переселятись. І вона передумала. Каже: «А вдруг ми посваримось, де я буду жити, мене дітки назад можуть не пустити». По ітогу я залишаюсь без старого мешкання. Живу у неї, але через пару тижнів — зламана права щелепа і пластина. Деталі за посиланням.
Я приїжджаю в травні 2025 року в Київ, потім роблю в червні пробну вилазку в Саарбрюкен. Розумію, що Ірині Пігур вже не треба — нагулялась. З тих пір все було Ок, але в травні 2026 мене на побачення запросила Анюта-Ганна Акперова-Якименко, з якою ми досить довго переписувались. Її історія відносин вся в блозі, просто повторюсь: 8 червня о п’ятій ранку я бігаю, бо з її слів «ти товстий для мене». І наче вона зовсім не винна, її і поруч не було.
З іншого боку, не втечи вона від мене за пару днів до цього, я б тихо і мирно спав поруч з нею чи в іншій кімнаті, бо я храплю. По ітогу — зламана права нога і розбите серце, бо 14 липня 2026 року ми остаточно розійшлись. Точніше, вона: «Я пішла їбатись до Сергія», я їй: «Іди на х..», ну куди вона власне і пішла.
Зараз я спілкуюсь з гарною дівчиною, як стану на ноги — зразу побачимось. Тільки на що чекати наступного разу — не знаю, якось стрьомно))))
Краще б я не їздив в Париж. Бо побачити Париж і померти — занадто то велика ціна.
Юридична примітка для протоколу на ivan.net.ua:
Усі фотографічні зображення, розміщені в цій публікації, використані виключно для ілюстрації кінематографічного типажу та його реального втілення, у рамках здійснення права на свободу творчості та вираження поглядів (ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а також відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» та положень Цивільного кодексу України, що регулюють захист особистих немайнових прав та використання зображення фізичної особи у творчих та інформаційних цілях. Публікація не несе мети порушення честі, гідності чи ділової репутації. Усі збіги є не випадковими, а канонічними.
