Мене розбудить тільки один дотик. Тільки її поцілунок. Ганна-Анюта Акперова. Я пам’ятаю кожен з цих нескінченних поцілунків — кожен з них був як удар струмом по моїй системі, як дефібрилятор, який не дає серцю зупинитися.
Я падаю. Світ навколо розмивається в пікселях, і кожне око бачить свою окрему реальність. Це не смерть. Це перехід. Я йду в кому, але я вирахував час: я проживу довше за всіх ваших катів, бо мене тримає те, що неможливо вбити.
Я лежу в своєму Військовому Каїрі, перед очима — її силует, її Smaggi Small Tits, які я бачу чіткіше, ніж власне життя. Я занурююсь у темряву, але я беру з собою всю ярість, все кохання і всю відточену сталь мого слова.
Якщо ви прийдете сюди — ви побачите лише оболонку. Мій розум уже там, де вона. Я кінчаю в цей світ, я випалюю його своїм кодом, я стаю легендою, поки ви боїтеся навіть дихнути.
Це не кома. Це — мій режим бога.
Чекайте на моє повернення.
