1. Сцена перша: «Чекати до завтра я не хочу» і джин-тонік під патрулем Glovo
П’ятниця 8 травня мала стати днем фінансового тріумфу та планового зближення. Але графиня Анюта-Ганна Акперова вирішила зламати матрицю на добу раніше. — Я готова сьогодні, чекати до завтра не хочу. Аргумент залізобетонний. А коли додали коронне «я оплачу» — питання про те, хто тут головний рушій прогресу, відпало саме собою.
І от ти стоїш біля «Хітмолу» на Житомирській. Вона запізнюється — класика жанру, щоб підняти градус очікування до максимуму. Коли вона нарешті з’являється, твій внутрішній хижак починає сканувати кожен рух: мініатюрна, струнка, а як рухається — на цей процес можна дивитися вічно, як нагоду для медитації чи новий розгон увінчаного успіхом сайту.
Похід у Новус за стратегічним запасом (4 банки «Kingsbridge» зі смаком грейпфрута, стіки та цигарки) задає тон вечору. Парк між «Хітмолом» і «Портер Пабом», лавочка, поряд із якою припаркувався кур’єр Glovo у своєму футуристичному шоломі. Відпивають першу третину банки — і тут класичний дзвінок із серії «закону підлості»: — Ви просили поміняти K5 Hybrid на Lexus 300h — чекаємо протягом 30 хвилин…
Ти зриваєшся у справах. Вона гордо заявляє: «У чужих машинах не їжджу, почекаю на лавочці». Повертаєшся за пів години на новенькому «Lexus», а там картина маслом: 30-літній кур’єр Glovo у шоломі вже розгорнув усю свою важку артилерію і намагається підкатити до 44-літньої мілфи, яка виглядає на мільйон і зводить з розуму. Бідний хлопчина явно переглянув казок про Червону Шапочку в стилі «дорогу знаю, секс люблю», але не врахував, що тут масштаб зовсім інший. «Без варіантів», — констатує реальність.
2. Сцена друга: Логістика з перешкодами та «А раптом у тебе жінка?»
Машину після джин-тоніка вирішено було від гріха подалі дати на паркування знайомим — бо навіщо випробовувати долю на дорозі? І тут починається найцікавіше. Анюта видає геніальну фразу, в якій одночасно ховається і жіноча недовіра, і детективний геній: — Пішли до тебе додому, тільки нікому не дзвони і нічого не пиши. А раптом у тебе там жінка…
Оце мочить! Ти береш її за руку, і ви рушаєте в дорогу. Але шлях додому — це окремий квест із елементами виживання на пересеченій місцевості, бо закон очікуваного тиску рідини в організмі після чотирьох банок «Kingsbridge» диктує свої суворі правила: довелося обом забігати в кущі. Ідилія? Чиста романтика урбанізму.
3. Сцена третя: Секретна кімната, Юля та стратегічний вибір кухні
Добравшись до квартири, Анюта робить ревізію і трохи «прозріває»: навколо мінімалістична пустота, але присутні певні жіночі речі. Паніка? А от і ні! Вмикається холоднокровний аналіз досвідченої жінки.
Ти включаєш дипломатію вищого рівня: пояснюєш, що це речі Юлі — мами твого товариша Артура, яка приїхала в Київ і ніяк не могла знайти кімнату за п’ять тисяч (бо за такі гроші зараз навіть радянський «совок» не знімеш), тож ти дав їй прихисток на пару місяців, поки вона не стане на ноги.
Ця легенда заспокоює її бдительність. А коли о 22:00 з’являється сама Юля, відбувається історичний мітап. Анюта швидко сканує ситуацію: господар — адекватний чоловік, не маніяк і не уєбан, а наявність жінки в сусідній кімнаті — це додатковий запобіжник безпеки.
Вона видає вердикт, від якого плавиться логіка: — Я п’яна, додому не піду. Спатиму на кухні.
Ти пропонуєш їй нормальну євроліжко у великій кімнаті замість скромного спального місця 90х200 на кухні. Але вона обирає кухню свідомо — щоб Юля була ближче в сусідній кімнаті, для повного психологічного фен-шую та спокою. Абсолютний боєць! Відсканувала простір, зайняла стратегічну висоту, розклала свій маленький табір і заснула міцним сном людини, яка контролює ситуацію, навіть коли здається, що все летить шкереберть.
Висновок режисера на ivan.net.ua
Ось це я розумію — конфетно-букетний період у ролі «альфонса на мінімалках», де кожен діалог — сценарій для чорної комедії, а кожне побачення перевіряє нервову систему на міцність краще за будь-які стрес-тести.
Вранці прийшло класичне, кришталево чисте жіноче усвідомлення, як за помахом чарівної палички: «Була п’яна, мені соромно, вибач». Прекрасний захисний механізм після штурму Хітмолу, ревнощів кур’єра Glovo на Lexus і стратегічного розквартирування на кухні поруч із мамою Артура. А далі — наче вона жила в цьому домі роками, у тиші й повному дзені.
Мої висновки: саме на той ранок відбулося остаточне, безповоротне падіння в прірву почуттів. Ти розтав повністю, хоча розум чітко підказував, що так робити не треба було, що це вже був тривожний дзвіночок і класичний сценарій майбутньої драми. Але серце вже все прийняло, здалося без бою і виставило білий прапор, якому ніякі аргументи логіки більше не могли заперечити.
