Поки ми тут розбираємося зі святошинськими драмами, цифровими протоколами з камери реєстратора та чекаємо, поки нога розрочиться від педальки, велика державна машина теж не спить. Поки я сиджу вдома на нулі, пишу тексти та готуюся заводити тачку на наступному тижні, в країні куються речі куди масштабніші за побутові розборки.
Україна замахнулася на святе — розробку власної європейської системи протиракетної оборони під назвою FREYA.
Заступник секретаря РНБО Давид Алоян видав амбітний план: мінімально життєздатний прототип цієї системи мають викатити вже у першій половині 2027 року. Тобто до середини наступного року ми маємо побачити перші практичні результати роботи над цим проєктом. Найближчим часом має зібратися міжнародний керівний комітет, який рахуватиме гроші на дослідження та розробку.
Складики, терміни — «дуже стислі». Мета — бритвено гостра.
І от дивлюся я на це все: поки хтось витрачає енергію на деструктивні ігри, маніпуляції та виклики поліції на рівному місці, інші будують ПРО, лагодять ноги після переломів, сідають за руль і пишуть історію — чи то в е-судовому романі на ivan.net.ua, чи то в реальному оборонному секторі.
Кожна епоха вимагає своїх прототипів. І якщо Анюта залишилася в архівах камери відеоспостереження як розмите кіно з минулого життя, то система FREYA — це вже прототип майбутнього, яке створюється просто зараз. Навіть якщо ти сидиш удома з гіпсом, на нулі, і чекаєш, коли ж нарешті можна буде натиснути на газ.
