Є горілка чиста, є джин із тоніком, І в келиху грає прохолода з вогником. Але нашому Івану всі ці напої — тлен, Бо в голові — Анюта, і повний у серці плен.
Стоїть на столі батарея спокус, Здавалося б — пий і лови смачний мус. Але душі треба не градус міцний, А той самий голос і погляд смішний.
Горілка горить, джин шипить у склі знов, Але протистояти їм може лиш справжня любов. Тому замість чарки він пише у чат: «Ну де ти, Анюто? Мій власний штормат!
