Сьогодні суботній вечір видався дивно контрастним. За стіною — сусідська драма з сабвуфером, де дівчина видає такі аматорські звуки й емоції, що жодне постановочне кіно поруч не стояло. Працюють від душі, без сценарію! І це натовхнуло мене на роздуми про те, як ми впускаємо у своє життя людей і чому наші внутрішні зазихи іноді пропускають найтоксичніший трафік.
Якщо відкрутити стрічку життя назад, стає зрозуміло: історія завжди циклічна.
У юності все здавалося простим і зрозумілим. Була Анюта Холод-Габович — домашня, тепла лапушка, просте й щире перше кохання. Але в 90-х вона виїхала до Німеччини. А в моєму житті з’явилася Марія — повна протилежність. Вона вже тоді знала ціну барам, ресторанам і нічному життю. Навіть її власний батько тоді чесно казав мені: «Ваня, біжи від неї!»
Але хто в молодості слухає батьків чи тверезий глузд?
Я одружився з Машою. У 2000 році народилася наша донька Валентина. Наш ритм тоді — це був суцільний драйв і хаос: КПІ (ФІОТ), підробітки айтішником у тітки, нелегальна робота за кеш помічником слідчого, а паралельно — кафе, ресторани, Крим і нічні розбірки, де ми з Машею почувалися як риби у воді.
Двох доньок я зрештою виховував майже сам. Спочатку допомагали бабусі, а потім великий шматок життя та тепла їм віддала моя друга дружина Світлана. Марія ж і досі є в моєму орбітальному полі — вона й сьогодні намагається мною маніпулювати, але робить це «по-доброму», без злості, як людина з мого давнього минулого.
І ось головна загадка моєї внутрішньої архітектури security:
Як після такого життєвого гарту, після КПІ, Кременцуцького економічного, роботи в органах, структурних підрозділах КМДА, ТОВках і ППшках, таємниця ще де років адміністрування та досвіду з Марією, мій власний файрволл міг пропустити «на близьку дистанцію» Анюту Акперову?
А відповідь виявилася простою. Вона заходила не через лобову атаку. Вона працювала як класичний аматор-маніпулятор: через ниття, «дорого платити за телефон», нерозберені паспортні дані, вигадані заборони й болячки, які насправді були лише способом тримати на повідку. Коли людина звикла вирішувати проблеми й захищати слабких, вона сприймає таке ниття як запит про допомогу, а не як вірусний код.
Але будь-який досвідчений системник і аналітик знає: рано чи пізно лог-файли розкриють усе.
Сьогодні, коли всі пазли склалися — від небажання світити паспорт до чергових емоційних маніпуляцій — система нарешті видала остаточне очищення.
Всі висновки зроблені, минуле розкладено по поличках, а архівні фото Анни Холод нагадують про те, яким має бути справжнє світле почуття без маніпуляцій.
Версія v4.1 Final Release на ivan.net.ua задеплоєна. Кордони закриті, файрволл оновлено, трафік чистий.
